Там, за мiстом, понад шляхом битим,
По гарячiм каменистiм полi
Йде дiвча татарськее вродливе,
Молоденьке, ще гуля по волi.
На чорнявiй смiливiй голiвцi
Червонй шапочка маленька,
Вид смуглявий ледве прикриває
Шовком шитая чадра бiленька.
То закриє личко, то вiдкриє, —
А очицi, наче блискавицi,
Так i грають з-попiд брiвок темних!
Що за погляд в цеї чарiвницi!
Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа… …
Читати далі »
Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп’я та очерети…
Читати далі »
Садок перед будинком не дуже багатого, але значного козака з старшини Олекси Перебійного. Будинок виходить у садок великим рундуком, що тягнеться вздовж цілої стіни…
Читати далі »
У дитячi любi роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вiк лицарства…
Читати далі »
Вже сонечко в море сіда; У тихому морі темніє; Прозора, глибока вода, Немов оксамит, зеленіє…
Читати далі »