Згадай мене, як відійду з життя
у мовчазний, такий далекий край,
— туди руки мені не простягай,
звідкіль мені не буде вороття.

Згадай мене, як наше майбуття
вже більш не плануватимеш, як рай;
лише згадай — не радь і не картай —
запізно повернутись з небуття.

Якщо б мене ти часом призабув,
і згадував лиш часом — не журись,
як темнота окутає колись

останній слід, де образ мій — мутний,
волію, щоб ти в радості забув,
ніж щоб ти згадував і був сумний.