Я хочу у безмежне
— Назад у себе.
Вже розцвітає пізньоцвіт
Душі моєї —
Може, запізно вже мені назад?
Тут серед вас — помру я!
Ви душите мене собою.
Я так хотіла б протягнути ниті
Як-будь, довкола,
Безладно,
Плутано,
Щоб вас збентежити,
Щоб утекти у себе.
То я, Касандра. А це — моє місто під попелом. А це — моя палиця і стрічки пророчі. А це — моя голова повна сумнівів…
Читати далі »
Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу…
Читати далі »
Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча…
Читати далі »
Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті…
Читати далі »
Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий…
Читати далі »