Все повертається.

Попіл на груди сідає.

Серце мовчить, але б’ється — спасибі йому.
Боже мій милий, невже України немає?
Тільки дорога лишилася. На Колиму.

Каймося, брате. Це з нас будували державу,
Клали, як дике каміння, під мури старі.
Боже мій милий, невже отака наша слава —
Дерти собі на онучі чужі прапори?

Той, хто стрілятиме, нині носитиме квіти.
Стягне за шию гранітну Івана й Петра.
Боже мій милий, навіщо твої заповіти?
Дай хоч померти гідно на берегах Дніпра…