Соняшно. Мию авто.
Пензель зеленого вужика
малює кольорову веселку.
Милуюся.
Чи моя саморобна веселка
менш реальна, як та,
що після дощу на небі?
Наївна ти, оптимістко!
Ілюзія — як її й не хвалити —
не більше, як тільки — ілюзія.
Соняшно. Мию авто.
Пензель зеленого вужика
малює кольорову веселку.
Милуюся.
Чи моя саморобна веселка
менш реальна, як та,
що після дощу на небі?
Наївна ти, оптимістко!
Ілюзія — як її й не хвалити —
не більше, як тільки — ілюзія.
То я, Касандра. А це — моє місто під попелом. А це — моя палиця і стрічки пророчі. А це — моя голова повна сумнівів…
Читати далі »
Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу…
Читати далі »
Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча…
Читати далі »
Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті…
Читати далі »
Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий…
Читати далі »