Ой у полі дві тополі,
Одна одну перехитує.
Пісня

I. Запорізька похідна

В широкім полі смичок тополі
По скрипці неба повів недбало,
І відгукнулись дощів цимбали,
Хитнувши трави похололі.

Лунка сурма в похід скликала,
І вшкварили, проклявши болі,
Себе б'ючи у груди голі,
Литаври степового шалу…

До вуст приклав сопілку вітер,
Ударив бубон у долоні,
І загули дороги биті.

Клекоче мідь. Басують коні,
Долаючи віки, як гони,
І тільки курява над світом!..

II. Колискова

В широкім полі смичок тополі
Торкає вітру ледь чутні струни.
І кораблями зелені вруна
В прозорість хиляться поволі,—

Де вечір квіти вкладає спати,
Де листя жовте збирає осінь —
Туманам ноги вкриває босі,
Щоб не стомились весни чекати.

Холодна м'ята колисала
Останні тіні на осонні.
Ще зорі неба не кресали.

І тільки коники півсонні
Перемовлялись в оболоні,
І хмари сивіли… Смеркало.