В городі вже копають картоплі,
Тріщить в огні бадилля. Сивуватий
Лягає дим. Співають десь дівчата,
І ген курличуть в небі журавлі.
Ми вибираємо картоплю із землі,
Та більше бігаєм коло багаття,
Та скачемо через вогонь, а мати
Полає і всміхнеться, бо ж малі.
Так пахне осінь листям і грибами,
Печеною картоплею, медами
І вогкістю, що із долини йде.
Земля натомлена лежить, зітхає,
Неначе справді лоном відчуває,
Що скоро вже на неї сніг впаде.


Вечорами пахнуть матіоли, Тихо листям липа шелестить. Я тебе люблю і вже ніколи У житті не зможу розлюбить…
Читати далі »
Під чорноземом, Під суглинками і пісками Пролежало скіфське зерно віками В невеличкім кургані…
Читати далі »
І на Вкраїні білі ночі! Це коли ніжним білим цвітом Черешні в селах зацвітають, Коли в садах буяє повінь…
Читати далі »
Мене питають: «Ти чого мовчиш? Чого задуманий, зажурений сидиш?» А що сказати їм – не відаю, не знаю: Я в мить таку з тобою розмовляю…
Читати далі »
Я маленький, я русявий... А мати ласкаво: «Ходім, сину, до берега, Будем рогіз рвати…
Читати далі »