Івасеві Керницькому

В очах ласкава усмішка не згасла,
та хтось сипнув туди піском тривоги
і впала тінь апатії зловісна
на синь зіниць, немов смертельна втома.

Чи в кучерях живуть ще сміховинки,
що їх заплів туди заморський вітер?
Прилип до лікарняної подушки
жмут сивого безладного волосся.

Як розсипати сміх на радість людям,
коли в устах ледь зрозумілий шепіт?
Життя — на кошт позиченого кисню,
і кожен день — різдвяний подарунок.

Вогні — святоіванські і нью-йоркські —
десь попливли в далеке підсвідоме…
Електрокардіограф на екрані
записує найбільшу драму серця.