Ти звідкіля?
Нізвідкіля. З біди
Такої, де нікого не врятуєш.
Очима зимну хату обведи,
Яку не поневолиш, а звартуєш.
Бо самота, яку не обирав,
І тлум, і гомін, небо просто неба
Такі сьогодні, ніби обікрав
Самого себе.
І є тобі дорога, є вина,
Безсонні ночі і осоння сонне —
Самі слова.
Бо то вже не війна,
А просто бійка в батьківському схроні.


Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »