Трембіти довго квилили.

Старий

помер вночі.

Тепер йому байдуже

до хати, сувенірів, невісток,
що похапцем небіжчика хвалили,
ковтали сльози, смажили, пекли.

Трембіти довго квилили.

Сини

Вже третій день

хапались за кишені:

“Забаглося пройдисвіту музик!”

Просяклий наскрізь лаком, тютюном,
обкладений дешевими вінками,
у домовині плив,

на килимах.

Нарешті був причетний до землі.

Нарешті невидющими очима
чіплявся за безмежжя верховин.