Ті босі ноги в покоях панських:
то біля столу, то при вікні…
Дзвеніли келихи з шампанським,
килими ластились до ніг,
душа стомилася від свята,
від пустослів'я і вина.
І прислуговувала мати,
як бідна наймичка, синам.
Ті босі ноги — на паркеті,
і кришталевий передзвін,
та ще калини повний кетяг,
відбитий в дзеркалі кривім.


Старий учитель. Все обличчя в шрамах. Худий і безпорадний до жалю. У нього був потертий жовтий ранець, і старомодний сірий капелюх…
Читати далі »
Ковток повітря. Ще один ковток. Звичайний. Звичний. Може, не останній. Земля зробила ще один виток навкруг осі, біля космічних станцій…
Читати далі »
Дощ іде. Субота. Суєта. Поїзд зупиняється у Галичі. У житті з'являються прогалини, і німує слово на устах…
Читати далі »
Містерія… Це таїнство життя? Чи тільки реквізити балаганні, для зручності загорнуті у стяг високого і чистого кохання…
Читати далі »
Я так люблю твої листи — і сумовиті, і лукаві. Ні в одержимості, ні в славі не відчуваю повноти…
Читати далі »