Павло Гірник

Те, що нині стоїть

Те, що нині стоїть,

а тоді ще й себе обступає

У повітрі, де стало усім і води, і вини,
Все одно озивається звідти, де часу

не гають,

Звідки не повертаються і

не відходять у сни.

Не питай, де та правда,

яка не тримається слова,

Яка довго й повільно себе

проти сонця снує…

Просто якось прокинься —

і просто живий і здоровий,

А як муляє трохи душа, то,

напевне, на те вона є.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.