Нахилилася головка,
Пасмо звисло на щоці...
І мелька невпинно голка
У худесенькій руці.
Шитво панське на коліні,
Каганець і світ дньовий...
І тремтять легкі сутіні
З-під стріластих темних вій.
Довгий кашель в довгі ночі,
Вітру стогін під вікном...
І червоні завжди очі,
Не знайомі з тихим сном.
Спина зігнута в роботі,
Зверху латаний платок...
Не смачний,мабуть,голоті
Загорьований шматок!
ДІЙОВІ ЛЮДЕ: Прокіп Свиридович Сірко — міщанин, має крамницю. Явдокія Пилипівна — його жінка…
Читати далі »
Ніч яка, господи! Місячна, зоряна: Ясно, хоч голки збирай... Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай…
Читати далі »
Чого свої очі, чого свої милі Вмиваєш гіркими слізьми? Хіба ти не знаєш, що люди, як хвилі, Байдужі, холодні, німі…
Читати далі »
Панський садок. Наліво від слухачів — стіна офіцини; вікна й двері з ганком виходять в садок.…
Читати далі »
М а р і я І в а н і в н а Л у ч и ц ь к а - молода драматична актриса; говорить по-українському чисто, а по-руськй де-не-де помиляється…
Читати далі »