Біле каміння серед рожевого вересу
— чорноголові вівці й барани
вросли чорними ногами в дике узбіччя.
Пасторальна симфонія: тиша, безлюддя.
Підкорили вже клан Мекдоналдів:
про вбивство у Ґленков нагадує тільки балада.
Потвора Лох Несу не відстрашила ворога,
що переміг під Кулоденом,
і міт про короля, що повернеться,
розплився у густих туманах Скаю.
Нащадки Меклойдів і Кемпбелів
продають свій тартан туристам,
у парадних кілтах їдять гаґґіс,
примовляючи до нього віршем Бернса,
а тужливі звуки волинки —
лиш розвага в програмі вечірнього кабаре.


То я, Касандра. А це — моє місто під попелом. А це — моя палиця і стрічки пророчі. А це — моя голова повна сумнівів…
Читати далі »
Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу…
Читати далі »
Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча…
Читати далі »
Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті…
Читати далі »
Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий…
Читати далі »