Природа… земля… людина… всесвіт…
Конкретні поняття,
якими затуляємо прогалини в досвіді.
Діри у космосі
затуляємо новими теоремами.
Іменами коханих
затуляємо чорні діри своєї совісті.
Холодно.
Протяг.
У наскрізних ранах,
затулених шлюбними фотокартками
і спогадами дитинства,—
уламки метеоритів,
з яких іноді
народжується поезія.
Щоб затулити крильми.
Старий учитель. Все обличчя в шрамах. Худий і безпорадний до жалю. У нього був потертий жовтий ранець, і старомодний сірий капелюх…
Читати далі »
Ковток повітря. Ще один ковток. Звичайний. Звичний. Може, не останній. Земля зробила ще один виток навкруг осі, біля космічних станцій…
Читати далі »
Дощ іде. Субота. Суєта. Поїзд зупиняється у Галичі. У житті з'являються прогалини, і німує слово на устах…
Читати далі »
Містерія… Це таїнство життя? Чи тільки реквізити балаганні, для зручності загорнуті у стяг високого і чистого кохання…
Читати далі »
Я так люблю твої листи — і сумовиті, і лукаві. Ні в одержимості, ні в славі не відчуваю повноти…
Читати далі »