Нас називають втраченим поколінням.

Так, ми не вміємо молитися.
Не віримо ні в бога, ні в чорта.
Не маємо ні крони, ні кореня.

Стовбури з обчімханими гілками
вздовж лінії електропередачі —
ось наші душі.

І не кажіть, що життя прекрасне,
що горобинові ночі минулися…

А втім, світає.

Над полем, обробленим пестицидами,
співає жайвір.

Хлопець в спортивному костюмі
зосереджено накачує м'язи.

Мільйони шлунків
заправляються ковбасою і маслом.

Мільйони ротів
до самозабуття скандують: “Шайбу!”

Мільйони сердець
вистукують в унісон.