Містерія… Це таїнство життя?
Чи тільки реквізити балаганні,
для зручності загорнуті у стяг
високого і чистого кохання?

Уявний світ… І зала, і стілець,
де ти сидів схвильований — уявні?
Де маски прилаштовують до лиць,
а до плечей — то крильцята, то ярма.

Де сцена обертається навкруг
доби, століття, вічності чи миті,
де ворогом стає вчорашній друг
і служкою, улеслювачем — витязь…

Невже уява все це? Метушня?
Одвічна переміна декорацій?
За грою не залишиться і дня
для спогадів, для роздумів, для праці.

Порожня зала вільгістю дихне.
Наблизяться прожектори галактик.
І не помітиш навіть, як тебе,
знесиленого, винесуть в антракті.