Складаєш задуми і плани
в скарбницю, на пізніш,
так, як скупар — майбутнім п’яний —
несе до банку гріш.
Давно готовий до дороги
мандрівний виряд твій:
ось жде біля порога
наплечник, повен мрій.
Рушай, покіль в душі весна є —
вже сіті час простяг:
на колісниці здоганяє
тебе життя.


То я, Касандра. А це — моє місто під попелом. А це — моя палиця і стрічки пророчі. А це — моя голова повна сумнівів…
Читати далі »
Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу…
Читати далі »
Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча…
Читати далі »
Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті…
Читати далі »
Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий…
Читати далі »