Чи сумуєш, Україно,
За прочахлими вітрами,
Чи в тобі
Проміння золоте
Ворухнеться біля серця
Голубими голубами
І сліди
Словами замете?
Напиши мені у вирій
Журавлями і туманом,
Як над світом
Сіверко гуде,
Як вставали козаченьки,
Як самотня пісня встане
І на смерть
З півночі проведе.
Напиши бодай сльозою,
Що холоне за руками,
Як тобі ведеться,
І прости,
Коли встигну посивіти
Коло битої громами
Доріженьки вічної,
Як ти…


Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »