Якби я мiг словам твоїм повiрить,
Якби я мiг?
Я кинув би пiснi – мої офiри –
Тобi до нiг.

Якби я мiг повiрить, що кохання
Не тiльки жарт,
То розцвiла б душа моя востаннє
Як ненюфар.

Забудь мене... Таж досi в серцi рана.
Дарма, дарма...
Була така ласкава, тиха панна
I вже нема.

Тамта була найлiпша з-мiж найлiпших,
Принесла ад.
То що ж менi принесеш ти? Ще бiльше
Терпiнь i зрад.

Покинь мене! Не вiрю вже нiкому –
Усе мана...
Любов i вiру вбила в серцi мому
Тамта... вона.

Ненюфар – квітка латаття