До кого? Де ви?
Наче в прірву.
А втім, це добре. Як завжди.
Ти сповідався, ти повірив,
Але так довго йшов сюди —
До цих людей у позачасся,
У світ, де все тобі твоє,
Туди, де просто кажуть: “Драстуй.
На, закури. Ти їв чи нє?”
До кого? Де ви?
Наче в прірву.
А втім, це добре. Як завжди.
Ти сповідався, ти повірив,
Але так довго йшов сюди —
До цих людей у позачасся,
У світ, де все тобі твоє,
Туди, де просто кажуть: “Драстуй.
На, закури. Ти їв чи нє?”


Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »