Далекі телефонні голоси…
Все рідше ви пронизуєте будні.
Два символи: “живі” і “незабутні” —
безодні протилежні полюси.
Два сумніви: матерія чи дух?
Первинність суєти чи одкровення?..
Пророк потрібен світові — не геній.
Бунтар, провидець, страдник — не склодув.
Так думається. Мріється чимраз
невпевненіше. Твориться скупіше.
Душі людської не врятуєш віршем,
коли живий вогонь в тобі погас.
Коли навколо тебе метушня,
коли — бравада або многоликість.
Коли, не дочекавшись визнання,
відходять друзі — і уже навіки.


Старий учитель. Все обличчя в шрамах. Худий і безпорадний до жалю. У нього був потертий жовтий ранець, і старомодний сірий капелюх…
Читати далі »
Ковток повітря. Ще один ковток. Звичайний. Звичний. Може, не останній. Земля зробила ще один виток навкруг осі, біля космічних станцій…
Читати далі »
Дощ іде. Субота. Суєта. Поїзд зупиняється у Галичі. У житті з'являються прогалини, і німує слово на устах…
Читати далі »
Містерія… Це таїнство життя? Чи тільки реквізити балаганні, для зручності загорнуті у стяг високого і чистого кохання…
Читати далі »
Я так люблю твої листи — і сумовиті, і лукаві. Ні в одержимості, ні в славі не відчуваю повноти…
Читати далі »