Чи винні яничари у боргах?
Не ствердити тепер, не заперечити.
На сонячних, піщаних берегах
тіла ти їхні вигріла, Туреччино.

Ти викохала воїв і рабів.
Орала замінила ятаганами.
Щоб не тужили очі голубі
за степом і за скіфськими курганами.

Є вина, танцівниці і коран.
Є поцілунки приторні, як прянощі.
В степу ти помиратимеш від ран,
але про це задумуватись рано ще.

Ім'я у тебе звучне — Ібрагім.
Ти спритний, і за це тобі заплачено.
Відчалюють човни від берегів
і губляться у морі, наче мачинки.

І мороком вкривається Стамбул,
очікуючи здобичі кривавої.
І стомлені невільники гребуть,
хитаючись між морем і загравою.

І очі в них, як небо, голубі.
І пісня їхня щось тобі нагадує.
І в грудях щось ворушиться… Не біль.
Приручена імперією гадина.