Буває хліб гіркіший полину —
коли окрайцем кидають у спину…
Чи встигнеш зрозуміти глибину
і неповторність кожної хвилини?

Чи встигнеш, проростаючи з віків,
себе відчути пагоном, стрілою?
Долоні твого слова шкарубкі,
перлини — пересипані золою.

І в листі перетлілому — зола,
в невинному гріхові і покарі.
І, небо притуливши до крила,
летиш ти між мільйонами Ікарів.

Але чому, співаючи про час,
зривається твій голос і фальшує?
І одесную — Каїна печать.
І безборонність Авеля — ошую.