Пісня

Що нам судилось – я не знаю,
А доля нам така ляга;
Ти – на краю, я – з того краю,
Між нами – райдуга-дуга!
Ти йдеш – і гнуться її плечі,
Аж на край неба засяга.
Серед зими, серед хуртечі
Квітує райдуга-дуга!
Така пора, така груднева –
На сьомім небі нам не жить,
Хоч семибарвний пояс неба
Нас оперізує в цю мить:
Ця семивічна, семибарвна,
Пекельно юна, мов юга,
Стомучена, пречисто гарна,
Безтямна райдуга-дуга!
Тяжким вогнем ляга на груди
Чи буйно виквітла з грудей,
На ній зривають очі люди –
Куди ж вона їх заведе?!
Вона летить з твоєї ласки
Так божевільно дорога,
Неначе випурхнула з казки
Пречиста райдуга-дуга.
Що там судилось – я не знаю.
А доля нам така ляга:
Ти – на краю, я – з того краю,
Між нами – райдуга-дуга...